Творчий шлях Андерсена

      Казки Андерсена займають важливе місце у історії національної культури Данії, оскільки письменник вклав у них глибокий конкретно-історичний сенс. У його творчості дана широка критика датського суспільства 20—70-х років ХІХ століття.

      Казки Андерсена зрозумілі людям різного віку, різних епох, різних країн. Вони сприяють формуванню дитячої свідомості, виховують в них щось на кшталт демократизму.

Андерсен — демократ і гуманіст, світогляд якого складалося під сильним впливом традицій Просвітництва і сучасних йому політичних подій у Європі; він привітав Липневу революцію у Франції й оспівував «древо свободи», котре виросло у Парижі. Співчутливо ставився він до революційних подій у Італії, Швейцарії, Греції та до селянського руху на своїй батьківщині.

Письменник боровся за етичний ідеал справедливості, добра, кохання, і людської гідності. Ці просвітницькі й гуманістичні принципи Андерсен поклав основою своєї творчості. На самому початку літературного шляху письменник дотримувався традицій романтичної школи, але вже в кінці 20-х виступив проти надмірної фантастики німецького романтизму у творчості його датських епігонів. Надалі Андерсен вимагав, щоб література правдиво висвітлювала життя.

Андерсен почав писати ще на початку 20-х і пробував свої сили у жанрах лірики, роману, драматургії, колійного нарису, біографічного етюду тощо.  Навіть у найбільш перших його віршах чітко видно мотиви майбутніх казок («Русалка з острова Самсё», «Хольгер-Датчанин», «Снігова Королева» тощо.), а пізніше його патріотизм («Данія — моя батьківщина») та співчуття волелюбним ідеалам («Вартовий», «Шільйонський замок»).

Великий інтерес викликають романи Андерсена «Імпровізатор» (1835), потім «Про. Т.» (1836), у яких позначився невиконаний задум творів про Липневу революцію.

Більшість спадщини Андерсена — його казки й історії:

1. Збірники: «Казки, розказані дітям», 1835—1842; 
2. «Нові казки», 1843—1848; 
3. «Історії», 1852—1855; 
4. «Нові казки й історію», 1858—1872).

Користуючись народними датськими сюжетами і створюючи нові оригінальні казки, Андерсен вніс глибоко актуальний вміст у свої твори, відбив у яких складні протиріччя сучасної йому дійсності:

• «Маленький Клаус і Великий Клаус», 
• «Принцеса на горошині», 
• «Нова сукня короля», 
• «Калоши щастя» та інших.

Своєрідність цих чудових казок у тому, що Андерсен, з одного боку, надзвичайно наблизив до життя найфантастичніших персонажів власних творів («Дюймовочка», «Русалонька»). З іншого боку, він додав фантастичність звичайним, реальним предметів і явищам. Також важливими є андерсенівський гумор і жива розмовна мова. Надзвичайно велика у творах Андерсена й роль оповідача. Оповідач є носієм етичного ідеалу Андерсена, виразником його кредо, зразком його позитивного героя. Він виголошує скрутне становище народу і засуджує його поневолювачів, він викриває пороки світського суспільства.

Додаткові матеріали:
Розрахунки