"Соловей"
За садом китайського імператора починався ліс, а в лісі жив соловей, який співав так добре, що навіть бідний рибалка забував про свій невід, але потім знову брався за свою справу і не думав про солов'я до наступної ночі. Мандрівники говорили, що соловей - краще, що є у імператора. Дізнавшись з книг про солов'я, імператор побажав ввечері слухати його і віддав наказ важливому першому міністру. Міністр опитав весь палац - ніхто не знав про таку птаху. Після загрози відлупцювати палицею по п'ятах, придворні заворушилися активніше, і, нарешті, маленька посудомийка, що живе з хворою мамою у самого моря, змогла показати солов'я. По дорозі до нього придворні приймали за солов'їну пісню:
- то мукання корови,
- то квакання жаб;
Коли ж дівчинка вказала на маленьку сіру пташку, придворних не вразило його бідне вбрання, зате пісня привела в захват.
Коли соловей з великою помпою заспівав у палаці, у імператора на очах виступили сльози. Кращої нагороди соловей і не бажав. Пташка стала дуже популярною і оселилася в палаці, під наглядом слуг. Одного разу японський імператор надіслав у подарунок колезі золотого солов'я, посипаного дорогоцінними каменями, який вмів співати одну пісню з репертуару живої птиці. Справжній соловей полетів, а іграшка була обсипана почестями. Тільки бідні рибалки визнавали, що іграшка тільки схожа на живого солов'я.
Через рік золота птаха зламалася - стерлися зубці на коліщатках - і вийшов указ заводити його тільки раз на рік. Через п'ять років імператор смертельно захворів. Він бачив, як Смерть сидить на його грудях, а страшні пики навколо навперебій шепочуть: «А пам'ятаєш? ...» Іграшка мовчала на своїй шовковій подушці - нікому було завести її. Раптом з'явився соловей, який своєю піснею змусив смерть повернутися на кладовище. В нагороду соловей попросив лише не розповідати іншим про те, що буде прилітати до імператора, а також не розбивати іграшку, яка вірно служила. Вранці придворні прийшли побачити померлого правителя - і знайшли його живим.
Немає коментарів:
Дописати коментар